Прес-центр Про філію Послуги і тарифи Довідка Ресурси Оплата
Новини поштою

«Донбас - Карпати – 2009».

"Донбас – Карпати" - ми все ж таки разом!

  Не зважаючи на труднощі, які склалися на багатьох підприємствах нашої держави, з настанням літа зв’язківці Донецької та Львівської філій, все ж таки були сповнені надіями, що традиційні зустрічі “Донбас – Карпати” таки продовжитимуть своє існування і надалі. Та криза внесла свої корективи в усі сфери діяльності і нашого Товариства. Але відомо, що надія завжди помирає останньою і якщо дуже сильно чогось прагнути, то мрії обов’язково здійснюються. Тож, якщо настав час друзям зустрітися і поспілкуватися, вони обов’язково зустрінуться. Мусить так статись! Бо ніщо не може замінити людині живого спілкування з однодумцями, тим паче з колегами.

  Отримавши запрошення від інструктора зі спорту Львівської філії ВАТ “Укртелеком” Людмили Чубаєвої на мандрівку по Карпатах зі сходженням на найвищу гору України Говерлу, ми й гадки не мали, яка незабутня подорож була приготовлена для нас львівськими колегами.

   Але спочатку була екскурсія старовинними вулицями Львову і ночівля у наших гостинних  колег. Та найцікавіше очікувало на нас, коли ми вже  дісталися  Яремчанського району – чарівного куточку України, закосиченого водограєм білопінного Черемошу, бистриного Пруту і тихим плином Дністра, який бринить срібною струною на смерекових вітрах карпатського синьогір'я. Таким був початок, як тоді здавалося, довгоочікуваного сходження на найвищу вершину карпатських гір. Вихідний пункт – застава руминсько-українського кордону, що розташована в селещі Шибене Верховинського району. І надалі довгий вертикальний підйом довжиною у 1170 м угору.

   Карпати зустрічали нас свіжим повітрям, пекучим сонцем, яскравою зеленню, високими смереками та чистою прохолодною джерельною водою. Шлях угору в перший день здавався дуже тяжким та наша туристична група все одно йшла карпатськими стежками милуючись мальовничими пейзажами. Так минали години і група наближалася до місця першої ночівлі – прегарного озерця Марічейка. Втомлені і виснажені почали готуватися на ніч. Розбивали палатки, готували нехитру їжу на вогнищі і милувалися, як сонце сідало за вершини гір.

   Розказувати про те, як гарно в горах не буду - словами це не передати. Такі моменти треба тільки самому пережити. Зоряне небо серпневої ночі, морозяний ранок, чай із свіжозібраних трав, купання в гірській річці - це все треба власноруч помацати. Так минула перша ночівля у горах. Зранку — сонце, виблискує діамантова роса на траві. Швиденько поснідали і почали збиратися в дорогу. На шляху попереду — перший двотисячник Карпат — гора Піп Іван (2032 м.н.р.м.). Підійматися було складніше ніж напередодні. І ніхто не знав, звідки організм брав резервні сили, але майже без відпочинку за 2 години група дісталася довгоочікуваної верхівлі, звідки як на долоні можна було побачити усю красу карпатських гір. А ще загадково-вражаючою на вершині гори Піп Іван видавалася напівзруйнована обсерваторія, збудована Австро – Угорською  імперією ще за довоєнних часів, від якої тепер тут залишилися тільки кам’яні стіни.

   І от вже підкорений перший двотисячник на маршруті залишився позаду. А надалі похід по гірському хребту, через не менш чарівніші гори Мунчел (1998 м.н.р.м.) та Дземброня (1878 м.н.р.м.).

   Круті підйоми долали, тримаючись місцями за каміння або за гілляччя, що траплялося на шляху. Важко, фізично виснажливо, але яка бадьорість, скільки емоцій та майже дитячої щирої радості від усього побаченого та пережитого. Підкорюючи одну вершину за іншою, всі були просто щасливі — а таки змогли!Молодці! А далі знов ночівля, цього разу на озері Бребенескул – найвищому озері України, розташованому на висоті 1801м  між трьома двотисячниками, а саме горами Бребенескул (2048м.н.р.м.), Ребра (2001м.н.р.м.) та Гутин-Томнатик (2014м.н.р.м.).

   І знову – романтична вечеря під зоряним небом, пісні біля багаття, відпочинок…

   Третій день теж починався о 6-00 ранку. Зібравши намети та поснідавши ми вирушили далі у похід, бо цього дня на нас очікувала головна мета, за для якої ми, власне, і вирушили у мандри по Карпатам – гора Говерла, найвища гора України висотою у 2062 м.н.р.м. Милуючись яскравим розмаїттям кольорів, яке практично не можливо побачите ні де, крім як у горах, та казковими краєвидами українських Карпат, ми траверсом проходили попри гір Данціж та Турку, підіймаючись на гору Пожижевську ми все блище наближалися до нашої довгоочікуваної мети. А коли із останніх сил, ми таки  дісталися до вершини Говерли, то перші хвилин 30 не було сил навіть говорити.Отямившись, ми звичайно раділи від задоволення та не могли повірити, що нарешті таки досягли поставленої цілі. Цікаво, скільки кілометрів ми пройшли пішки? Ми, діти цивілізації, що сидять в офісах і пересуваються винятково транспортом, зробили це. Ми — МОЛОДЦІ!!!

   Під час мандрівки горами нам зустрічалось дуже багато груп таких же туристів, як і ми, з різних міст України, і навіть з інших країн. І взаємні привітання та побажання легкої мандрівки, завжди викликали щирі посмішки та підбадьорювали. В загалі, коли залишаешься сам на сам з природою, відчуваєш зовсім інакше ставлення до себе та оточуючих. Якщо людина живе в такий спосіб, вона стає простішою. А коли ти потрапляєш в екстремальні умови – наприклад, пляшку води слід розділити на всіх, по два ковтка кожному, –цінності змінюються.

   Так чи інакше, але мандрівка мальовничими місцями західної України – це ще одна маленька історія взаємопорозуміння між зв’язківцями Донецької та Львівської філії, за яку хочеться висловити слова вдячності друзям зі Львову, а саме Чубаєвій Людмилі та Чаусу Михайлу. Завдяки їм туристичний маршрут для донецьких зв’язківців був організований надзвичайно, і всі, хто взяв у ньому участь, отримав величезне задоволення. Бо про красу українських Карпат чули усі, але нам довелося ще й переконатися у цьому на власні очі.

   І якщо повертаєшься додому з однією мрією – наступного року знову поринути у такі самі мандри, то значить час спілкування між друзями не пройшов дарма. Тож, до нових зустрічей та звершень, колеги.

                            Інструктор з фізичної культури Донецької філії - Любов Конкіна,

                                 Інженер електрозв’язку лабораторії метрології - Наталя Татьянич.

Краще гір можуть бути тільки гори…. (переглянути фото)


Донецька філія ПАТ «Укртелеком»
Довідка за телефоном: 0-800-506-800
Поштова адреса: Україна, 83001, м. Донецьк, пр. Комсомольський, 22

Зворотний зв'язок